Подорож містами-господарями EURO 2012. Київ.

Історія була як безжалісною, так і доброзичливою до міста. Кожне століття по своєму залишало свій слід в історії Матері міст Руських, і що найголовніше, місто змогло зберегти свій історичний шарм незважаючи ні на які війни та катаклізми. Так, це вам не Львів, де історичний центр практично на 100% зберігся до наших днів, проте грандіозних пам’яток історія також вистачає.

Трішки історії

В  «Повісті минулих літ» зазначено, що Київ засновано полянським князем Києм разом із братами Щеком і Хоривом та сестрою Либідь. Самої ж дати заснування в літописі не вказано, хоча за письменними джерелами відомо, що перші поселення язичників з’явилися в проміжку між 5 - 6 століттям нашої ери.

В 9 столітті місто стає такою собі столицею Руської землі – об’єднання східнослов’янських племен, а після завоювання його варягами – столицею Руської держави.

За правління князя Володимира (980 – 1015) територія міста була збільшена. Після розорення 1169 року, яке було здійснено Андрієм Боголюбовським, роль Києва як політичного центру всієї Русі зменшилася в рази.

До XVIII століття Київ залишався невеличким містечком, яке неодноразово ставало здобиччю татарсько-монгольських набігів. Все змінилося в 1625 році, коли місто стало центром козацького Київського полку.

Після підписання Переяславського союзу Київ став резиденцією московських воєвод  (до перенесення полкової канцелярії  до Козельця).

За часів управління Російської імперії Київ залишався великим, але провінційним містом. З'явилися перший університет та оперний театр, проведено телефон та телеграф.

Нове століття приносить зміну влади. За радянських часів Київ офіційно стає столицею Радянської України. Починаються масові репресії, направленні на знищення української інтелігенції та простого населення. Зруйновано величезну кількість церков та храмів.

Друга світова війна принесла великі страждання. Місто було практично повністю зруйноване боями. На весь світ став відомий Бабин Яр…

Після звільнення місто довгий час відбудовувалося. Відновлення тривало аж до початку 50-х р.р.

З часу проголошення Незалежності Київ – столиця незалежної України.

Дороги

Це вам не Донецьк! В порівнянні зі столицею Донбасу дороги у напрямку Києва дійсно високого ґатунку (щоправда починаючи із Лубен). Хоч трішки можна в дорозі поспати)

Майдан Незалежності

В дні матчів EURO 2012 центр нашої столиці повністю перекритий. Майдан Незалежності заполонили десятки кіосків, пабів під відкритим небом та тисячі вболівальників з різних країн.

Прогулюючись центром Києва мабуть у кожного фана виникає відчуття футбольного свята. Італійці, українці, англійці,поляки, португальці, шведи…всі були у доброму гумові та раділи життю.  Футбол об’єднує!

В день матчу була досить спекотна погода, і мені захотілося трішки освіжитися. Взяв келих пива за 20 гривень та присів за сусіднім столиком. Як потім виявилося я опинився у такій собі міні пабзоні англійців) А я ще дивувався, чому продавець на англійській мові розмовляв…

Англійців в центрі було переважна більшість. Робили хто що хотів. Дехто прямо в центрі фан-зони розстелив біло-червоний стяг і ліг прямо на нього відпочивати, деякі пили пиво, а інші переглядали найкращі моменти турніру на величезних екранах фан-зони.  Італійців практично не було видно. Вони напевно берегли свої нерви та горлянки до вечора.

Стадіон Метра

Донедавна домашній стадіон київського «Динамо» носить ім’я легендарного та неперевершеного футболіста 60-х, кумира мільйонів, а згодом одного з найвідоміших тренерів Радянського союзу, України та Європи Валерія Васильовича Лобановського.

Про Лобановського вже все сказано та написано. Лише зазначу, що на мою особисту думку кращого вітчизняного тренера у нас ще довго не буде.

Поряд зі стадіоном на височині стоїть пам’ятник великому Метру. Він вражає. Справа не у висоті чи масштабах, а у деталізація самого пам’ятника.  Зі сторони він здається живим! І повірте на слові: будь-який фан чи журналіст, який вперше відвідає Київ, неодмінно повинен прийти саме сюди.

Олімпійський

Головна футбольна арена України після реконструкції відчутно змінилася. «Олімпійський» став футбольною ареною європейського зразка. Пресі на час матчів EURO повністю відданий під прес-центр Палац спорту, який знаходиться поряд зі стадіоном. Напевно це найбільший прес-центр турніру серед усіх стадіонів України, які приймають EURO.  Серед іншого я б хотів відмітити роботу волонтерів, які свою роботу добре знають та не один раз допомагали в різноманітних ситуаціях.  

UEFA EURO 2012™ Poland-Ukraine. ¼ фіналу.

Англія – Італія 0:0 (по пен. 2:4)

24 червня. Київ. Стадіон «Олімпійський». 21:45.

Рефері: Педру Проенса (POR)

Асистент рефері: Бертіну Кунья Міранда (POR) , Рікарду Феррейра (POR)

Додатковий помічник рефері: Жорж Соуза (POR) , Дуарте Гомеш (POR)

Четвертий рефері: Джюнейт Чакир (TUR)

Резервний рефері: Бахаттін Дуран (TUR)

Делегат УЄФА: Яніс Межецкіс (LVA)

Суддівський спостерігач: Йозеф Марко (SVK)

Англія: Харт, Джонсон, Террі, Лескотт, Коул, Мілнер (Уолкотт, 61), Джеррард, Паркер (Хендерсон, 94), Янг ,Руні, Уелбек (Керролл, 61)

Італія: Буффон, Абате (Маджо, 90 +1), Бонуччі, Барцальї, Бальдзаретті, Де Россі (Ночеріно, 80), Пірло, Маркізіо, Монтоліво, Кассано (Дьяманти, 78), Балотеллі

Попередження: Барцальї, Маджо

Серія пенальті:

Забили: Джеррард, Руні – Балотеллі, Пірло, Ночеріно, Дьяманти

Не забили: Янг (перекладина), Е. Коул (воротар) - Монтоліво (мимо)

120 хвилин домінування – і Скуадра Адзурра виходить до півфіналу!

Вже в чвертьфіналі EURO 2012 доля звела дві великі збірні, два футбольних світу.

Ні Ходжсон, ні Пранделлі переможні склади змінювати не збиралися. Проте італійському тренеру все ж таки довелося внести корективу у стартовий склад. «Винен» в цьому був К'єлліні, який досі відновлюється від травми стегна, яку він отримав в останньому груповому матчі Скуадра Адзурри проти Ірландії.

Вже на третій хвилині матчу Італія створила гольовий момент. Трьохходівка Монтоліво – Абате - Де Россі завершав ударом півзахисник італійської «Роми». М’яч смачно поцілував каркас воріт Харта.

Відповіді англійців не довелося довго чекати. Джонсон з близької відстані замикав простріл з флангу, проте «Джиджи» Буффон врятував свої ворота.

Леви прижали італійців до свої воріт, розтягували оборону синіх, проте за весь тайм не створили більше жодного по справжньому небезпечного моменту. Домінування підопічних Рой Ходжсона тривали не довго. Італійці потихеньку вирівняли гру та почали створювати свої моменти.

Маріо Батотеллі - хороший молодий форвард європейського масштабу, проте подальшому розвитку його кар’єрі заважають дві речі: гулянки та низький відсоток реалізації моментів. Слід відзначити, що в першому таймі він був найпомітніший в складі італійців. На 26 хвилині форвард «МС» не реалізував практично вихід віч-на-віч, а вже на при кінці тайму вийшов на «убійну» позицію, проте йому не вистачило холоднокровності. Цікаво, чи є взагалі людина, яка зможе навчити Маріо реалізовувати не десятий, а вже перший свій шанс?!

Другий тайм розпочався з атак англійців. Італійці протиставила їм щільні захисні редути. На 49 хвилині Де Россі мав всі шанси, аби відзначитися, проте італієць в вигідної позиції примудрився запустити м’яча вище воріт! Через хвилину Харт знову рятує англійців від голу після удару Балотеллі. Італія продовжувала тиснути, англійці відповідали швидкими контратаками, гостроти яким додавали залишені до кінця основного часу хвилини. Моменти мали обидві команди, проте рахунок в основний час так і не змінився.

В додаткові 30 хвилин рахунок також залишився без змін. Команди вже не йшли великими силами вперед. Воно й не дивно. Ціна помилки була занадто високою.

В серії пенальті вдача посміхнулася підопічним Пранделлі, хоча головним героєм став Буффон, який холоднокровно на досвіді взяв удар Ешлі Коула.

Італія святкує перемогу та в четвер у столиці Польщі на стадіоні Narodowy буде боротися за вихід до фіналу з Бундестімом. Що ж стосується Англії, то слід констатувати, що чергова команда суперзірок з Туманного Альбіону в черговий раз залишається без трофею…

Олег Дубина

(Кобеляки – Київ – Кобеляки)