Подорож містами-господарями EURO 2012. Донецьк

EURO 2012 триває, а з ним і моя подорож українськими містами, які приймають головний футбольний турнір року. На черзі столиця Донбасу – Донецьк та матч групи D Англія - Україна.

Донецьк зустрів мене жаркою погодою. Дивлячись на безхмарне небо та яскраве сонце стало зрозуміло, що зливи подібній тій, яка була під час матчу України та Франції точно не буде. Не кожного ж дня небесна канцелярія буде розщедрюватися неймовірними опадами =)
Історія столиці шахтарів

Історія Донецька тісно пов’язане з королівством Велика Британія. В 1869 році британський гірничий інженер Джон Юз (пам’ятник йому зараз стоїть на одній з центральних вулиць міста – вулиці Артема) заснував металургійний завод, при якому виникло поселення робітників, яке згодом переросло в місто Юзівка (теперішній Донецьк). Завод, який належав «Новоросійському товариству кам'яновугільного, залізного і рейкового виробництв» (який також належав уельському підприємцю) процвітав. На початок ХХ століття в Юзівці вироблялося більше 70 % заліза Російської імперії!
Після Громадянської війни та зміною влади місто не втратило своєї важливості. В 1924 році місто отримало нову назву (Сталіно). Серед істориків і досі тривають суперечки щодо того, в яку честь було дане йому ім’я. Одні стверджують, що в честь сталелітейної промисловості, а інші – в честь одного з тодішнього керівника СРСР і майбутнього Вождя Народів Йосип Сталіна. Однак слід зазначити, що Сталін в 1924 році не був ще головним в державі, тому я схиляюся до «сталелітейної» думки.
Під час німецько - фашиської окупації (21.10.1941 – 8.9.1943) в місті було створено єврейське гетто та три табори смерті , в яких було закатовано близько 3 тисяч людей. Однак ніхто точно не знає кількість місцевих жителів, які були закатовані та вкинуті у шахтний шурф в Калінінському районі міста. За різними оцінками там поховані від 70 до 140 тисяч не винних людей. Загалом за час війни кількість жителів міста зменшилася в три рази.
Після війни Сталіно відбудувалося та стало столицею вугільного Донбасу. В 1970 році ЮНЕСКО назвало Донецьк «містом мільйонів троянд». В 2008 році у Москві місто отримало звання «Краще місто СНД».

Терикони

Чим ближче ви під’їжджаєте до міста – тим більше на горизонті з’являються териконів (штучних насипів з порожніх порід, витягнутих при підземній розробці покладів вугілля). З дороги вони здаються застиглими горами, які ось-ось зрушать з місця. Проходять століття, проходять епохи, але і зараз не можна в повній мірі порахувати ті людські життя, які були віддані взамін вугіллю та інших корисних копалин.

Праця ковалів

Недалеко від стадіону «Донбас Арена» знаходиться унікальний парк – Донецький парк кованих фігур. Потрапивши сюди ви можете бодай на якісь хвилини відправитися у дитинство. Кожна фігура парку, який до речі був відкритий в 2001 році, зображує певну частину ковальської фантазії, красу якої не передати словами. Самих фігур близько сотні. «Найфотографічною» фігурою серед фанів була як не дивно копія Кубка UEFA, який був здобутий «гірниками» в 2009 році. Проте й інші витвори ковальського мистецтва не залишалися без уваги. Мені особисто дуже сподобалися троянди в «Місті мільйона троянд». Вони по справжньому неперевершені…

Фан-зона без фанів

Після парку кованих фігур я вирушив до фан-зони міста. Шлях був не близький (відстань від стадіону до фан-зон близько 3 км.), проте бажання побачити чим живуть фани в місті перевалило і я вирушив в дорогу. Вперше за час подорожей містами EURO я побачив практично пусту фан-зону. Окрім декількох українських вболівальників та англійських(!) поліцейських тут взагалі нікого не було. Так, це була обідня пора, проте і в харківській, і у львівській фан-зонах в такий же самий час людей було в рази більше.

Пиво + англійські фани

Де б англійські фани не були, в які б країни не їхали, вони в першу чергу шукали лише одне – паби. Донецьк не став винятком. Практично у кожному бодай самому найменшому закладі міста, в якому продавався хмільний напій, ділилися прогнозами та відпочивали англійські вболівальники. Було добре видно, що гості з Туманного Альбіону приїхали в Україну навіть не тому, щоб по вболівати за рідну збірну, а щоб просто добре відпочити. Слід визнати, що вели вони себе добре, незважаючи на не один келих випитого пива.

Відпочинок біля «Літаючою тарілки»

«Донбас Арена» - без сумніву шедевр спортивного будівництва. Більш незвичної спортивної будівлі я ще не бачив. І ззовні, і в середині стадіон неймовірний. Поряд з футбольною ареною розташована паркова зона, яку вболівальники окупували досить швидко. Під кожним деревом на зеленому газоні фани з різних країн світу відпочивали та очікували на початок матчу. Доки одні бачили десятий сон, інші фотографувалися на фоні стадіону. Особливо популярним місцем для фото став великий гранітний м’яч який обертається під тиском струменів води.
Я бачив лише 5% всієї краси міста, але і часу у мене було небагато. Головне в той день був футбол, а точніше матч Англія - Україна.

UEFA EURO 2012™ Poland-Ukraine. Група «D». Англія – Україна. 
19 червня. Донецьк. Стадіон «Донбас Арена». 21:45. 
Рефері: Віктор Кашшаї (HUN) 
Асистент рефері: Габор Ереш (HUN) , Дьордь Рінг (HUN) 
Додатковий помічник рефері: Іштван Вод (HUN) , Томаш Богнар (HUN) 
Четвертий рефері: Том-Гаральд Хаген (NOR) 
Резервний рефері: Дам'єн Мак-Грат (IRL) 
Делегат УЄФА: Армен Мінасян (ARM) 
Суддівський спостерігач: Mарк Baтта (FRA) 
Гол: Руні (48). 
Англія: Харт, Джонсон, Коул, Террі, Лескотт, Джеррард, Янг, Мілнер (Уолкот, 70), Паркер, Руні (Окслейд-Чемберлен, 87), Уелбек (Керролл, 82). 
Україна: Пятов, Селін, Хачеріді, Ракицький, Тимощук, Гармаш (Назаренко, 78), Гусєв, Коноплянка, Ярмоленко, Мілевський (Бутко, 77), Девич (Шевченко, 70). 
Попередження: Джеррард (73), Коул (78) - Тимощук (63), Ракицький (74), Шевченко (87). 
Статистика: 
Володіння м’ячем (%): 42 – 58 
Удари: 9 – 16 
Удари (у ствір): 5 – 5 
Кутові: 6 – 10 
Фоли: 13 – 12 

В битві за путівку до чвертьфіналу підопічні Олега Блохіна мінімально поступилися англійцям.

З самого ранку по Донецьку майоріли жовто-блакитні прапори. Місто по справжньому жило в очікуванні футбольного дійства, головного матчу року для збірної України. Практично біля кожного пам’ятника чи визначної історичної будівлі міста можна було побачити вболівальників з різних частин країни. Люди вірили у свої футболістів та мали надію на позитивний для своєї збірної підсумковий рахунок протистояння з «левами».

Можна по різному відноситися до англійської збірної. Нею можна захоплюватися,говорити про її силу, можна «левів» не любити, але у вівторок вся Україна вірила лише в одне – в перемогу своєї збірної.

На Туманному Альбіоні ніхто навіть не думав, що їхня національна команда програє одним із господарів турніру. Навіть у таборі англійської команди була не те що впевненість…самовпевненість. Навіть коуч «левів» Рой Ходжсон в обідню пору дня гри спокійно прогулювався містом та люб'язно фотографувався з вболівальниками. В його очах читався спокій за результат. 
Перед грою Олег Блохін обіцяв зміни в складі своєї команди. Обіцянку він дотримав. Замість Михалика в центр вийшов швидкісний Ракицкий, а «дальнобійника» Назаренка замінив молодий Гармаш. Попереду прогнозовано замість не повністю здорового Шевченка вийшов Девіч.
В Англії все було простіше. Вейн Руні повернувся після відбуття дискваліфікації та зайняв своє місце в атаці під Уелбеком.

Матч розпочався зі швидких атак підопічних Блохіна. Англійці грали від оборони, стримуючи атаки українців. Пристрілку розпочали Коноплянка та Гармаш – вище. Згодом Гусєв непогано пробивав метрів з 15 – також неточно. Господарі продовжували тиснути. Після передачі Мілевського Ярмоленко увірвався до штрафного майданчику англійців, проте захисники «левів» в останній момент відвернули небезпеку.
Надшвидкий темп гри потихеньку спадав, і англійці почали відсувати гру від своїх воріт. Проте небезпечні вилазки українців до воріт Харта тривали. Якщо удар Девіча заблокували, то м’яч після удару Гусєва просвистів поряд з каркасом воріт англійців.
«Леви» лише в середині таймупрокинулися. Особливо небезпечними як завжди були їх стандарти. Головний момент англійців в першому таймі – неточний удар Руні після навісу Янга. 

Що ж стосується українців, то активністю наприкінці першої 45-хвилинки вирізнявся Ярмоленко. Спочатку він пробив точно в Харта, а згодом в одному моменті декілька разів підряд накрутив Паркера, проте завдати удару не встиг – захисники гостей постаралися.
На початку другого тайму українці нарвалися на контратаку англійців. На правому фланзі Джеррард прострілив у штрафну. М’яч по неймовірній траєкторії пролетів Хачериді та Селіна, прошмигнув під рукою Пятова та опинився точнісінько біля голови Руні. Перед Уейном були лише пусті ворота – 1:0. 

Доки українці приходили до тями, Руні ледве дубль не оформив. Мілевський відповів на це небезпечним ударом над перекладиною. А потім…
Нападник «Динамо» знаходить передачею Девіча, який в свою чергу розбирається із захисником англійців та б’є по воротам – від рук Харта м’яч прямує до воріт. В неймовірному стрибку ударом через себе Джон Террі виносить м’яч із-за лінії воріт. Здавалося, що капітан «Челсі» врятував від 100% голу англійців. Але вболівальники на стадіоні, які переглянули повтор на моніторах «Донбас Арени», та глядач, які сиділи біля екранів своїх телевізорів, стали свідками неймовірної помилки суддів матчу на чолі з угорцем Віктором Кашшаї. 

Не знаю, хто про що в цей момент думав, проте додатковий лайсмен (вина в даному епізоді лежить саме на ньому!), який знаходився за 2(!) метра від воріт не побачив, що м’яч повністю перетнув лінію воріт Харта. Це нагадує фінал Чемпіонату Світу 1966 року та матч Німеччини з Англією в 2010 році… В обох випадках на полі працювали три арбітра, а зараз п’ять. І що?! Толку жодного! Напевно хтось англійцям повертає старі борги…
Цей момент дещо надламав нашу команду, проте українці «на жилах» все одно летіли вперед. Вийшов Шевченко. Хороші моменти мали Коноплянка та Ярмоленко, проте футбольний Бог був біля інших воріт.
Так, забили б два м’ячі українці – і ні про який не зарахований м’яч ми б вже не думали зараз. А так…

…Після матчу в прес-центрі стадіону було багатолюдно, проте не так шумно, як перед грою. Англійські журналісти тихо раділи перемозі, а українці безліч разів переглядали повтор не зарахованого голу Девіча. Все це тривало десь з годину, доки волонтери не відчинили холодильники з пивом Calsberg=).
Головна новина футбольна ночі – збірну залишає Шевченко. Закінчилася одна з найпам’ятніших частина історії українського футболу. В майбутньому будуть нові перемоги та переможці, проте такого, як Шева вже більше не буде ніколи. Для України він зробив більше за будь-яких політиків чи президентів. Багатьом він подобався, дехто його проклинав, але те,що він робив для іміджу нашої країни не повинно ставитися під сумнів. Пішов король. Пішла легенда. Але його гра, його харизма назавжди залишиться в наших серцях. Те ж саме стосується і Вороніна, який також завершує свої виступи у збірній. 

P.S. Виступ збірної України на домашньому EURO я вважаю вдалим. Чому? Вони зробили все що могли! Особисто мені після жодного матчу не було соромно за команду. Олег Володимирович створив колектив, який боровся в кожній грі. Тому до нього також не повинно бути ніяких питань. Головною прогалиною вважаю не правильну підготовку збірною до EURO 2012 (потрібно було грати постійно зі збірними рангу Нідерландів чи Росії), але це вже питання до ФФУ.

P.S.S. Арбітр матчу Англія-Україна угорець Віктор Кашшаї більше не буде працювати на іграх Євро-2012.Про це під час прес-
конференції у Варшаві заявив глава суддівського корпусу УЄФА П'єрлуїджі Колліна."Кашшаї залишає Євро-2012 - він не отримав призначення на матчі плей-офф", - сказав він. За словами Колліни гол Девіча потрібно було зараховувати. Не він один так думає…



Фотоогляд EURO 2012

Олег Дубина

із Донецька