Олександр Янковський: "Буду працювати до кінця"

Кобеляцький «Колос» продовжує свою підготовку до нового сезону.
Вже в неділю на місцевому стадіоні «Колос» підопічні відомого в минулому гравця полтавської «Ворскли» та кременчуцького «Кремня» Олександра Янковського проведуть свою першу гру в новому сезоні. Суперниками стануть футболісти з Решетилівки. Незважаючи на свою зайнятість головний тренер кобеляцької команди знайшов вільний час та поділився своїми враженнями від минулого сезону та планами команди на майбутнє (до вашої уваги ПОВНИЙ варіант інтерв'ю):

- Олександре Леонідовичу, в попередньому сезоні "Колос" зайняв 10 місце в першості Полтавщини. Як гадаєте - це саме той максимум, на який команда була здатна?

- Звісно, ні! Якщо брати гру, яку ми демонстрували в той час, то справді награли десь на десяте місце. Якщо ж потенціал по хлопцям братии, та нормально працювати, то звісно, наша команда повинна була фінішувати вище в турнірній таблиці. От зараз, якщо по людях подивитися, то якщо всі футболісти будуть в "обоймі" - тоді можна задачу на першість ставити і вищу. А якщо буде, як у попередньому році - сьогодні одного гравця немає, завтра іншого, то, звісно, тяжко на щось буде розраховувати.

- Як відомо, ваша команда не буде брати участі в Кубку Полтавщини-2011. Яка причина цього рішення?


- Який кубок? Ким на ньому грати? Команда цілу зиму практично не працювала. Ще невідомо, в якому стані хлопці після зимової перерви. Якби ж ще були зайві кошти, то можна було пограти, поїздити. Коли ж рахуєш кожну копійку, то ні про який кубок і говорити не доводиться. У попередньому році внесок за участь в першості був 7 тисяч гривень, а зараз вже 12! Чесно кажучи не розумію я цього.

- Як гадаєте чи правильно ФФПО зробила, що підняла практично вдвічі грошовий внесок команд?
- Внесок платити може й треба, але лише за умови , що ці доволі немаленькі кошти пішли б кудись у добру справу. Наприклад ті ж Кобеляки…взяли б як за кордоном наприклад закупили у місцеву дитячу школу м’ячі, форму нову взяли, щоб хоч яка не будь допомога була. А так гроші йдуть..Куди вони йдуть? На зарплату арбітрам чи робітникам федерації?! Ніхто ні про що не знає.
От наприклад ми з юніорами «Кременя» їздимо кожного року в Нікополь на турнір. Там грошовий внесок 750 гривень (і це тільки по 95 року 12 команд було!). Загалом там брали участь всі вікові категорії команд ( з 1994 по 2001 р.н.). Так там і хороша організація, суддівство нормальне, кубки та призи великі, на кожного футболіста грамота, медалі, короваї врешті решт… Видно, що організація на високому рівні.А поряд турнір проводить наприклад якась інша людина. По 600 чи 550 гривень…одна грамота не підписана, одна медаль… Так і тут. Ну заплатять гроші команди, знайдуть спонсорів (бюджет чи якесь приватне фінансування наприклад)… Якби ж ми хоч знали ,де підуть ці кошти, на які цілі. Все одно хоч якась допомога повинна бути молодим місцевим хлопцям. Якщо вже хоч не дорослим спортсменом, то хоча б дітям.

- Наприкінці 2010 року ходили чутки, що ви могли залишити "Колос". Це правда?

- Ні. Навіть розмови такої не було.

- А пропозиції були?

- Чесно кажучи - були, але у мене була усна домовленість з президентом клубу, з хлопцями. Я по натурі така людина, якщо домовився, то не змінюю власну думку. Справа не в грошах, чи чомусь іншому. Звісно, гроші грають важливу роль, але якщо є домовленість - буду працювати до кінця.

- Нещодавно стало відомо, що гравець вашої команди Олег Бажан їздив на перегляд у друголіговий "Гірник-спорт", проте не підійшов їм. Прокоментуйте цю інформацію.

- Він їздив разом з Андрієм Міщенком (колишній гравець "Колоса" та "Нового життя"). Міщенко перегляд пройшов, а Олег - ні. У кожного тренера свої критерії відбору футболістів для команди, хоча, на мою думку, Бажан підійшов би команді Сергія Мурадяна. Гадаю, він просто не потрапив "у той струмінь". Але я думаю, у Олега шанс про себе заявити ще буде.

- Нові гравці в команді будуть?

- Так. Але чи стануть ці гравці посиленням команди - покаже лише час. Може прийти, наприклад, футболіст із іменем, але толку з нього буде ніякого. А може звичайний сільський хлопчина показати себе професійним гравцем. Тому на все потрібний час.

- Які втрати в "Колоса"?

- Поки що ніхто не залишив команду. Лише за попередньою інформацією воротар Слинько підписав контракт із дніпроджержинською "Сталлю". Ми про це дізналися лише в останній момент. Інші поки що всі залишаються. Зараз думаємо про ситуацію з Михаликом та Лупіносом. Вони і в попередньому році збиралися закінчувати грати. Щодо них питання залишається відкритим.

- Говорили, що Павло Сидорець збирався повернутися…


- Розмова була. Він у минулому році грав за Градизьк, а зараз там почалося оновлення складу. Ми ж робимо ставку на своїх. Як воно буде - час покаже. У людей робота, тому не завжди виходить вирватися з неї на матчі. Політика клубу не змінюється. Будемо розраховувати на місцевих хлопців. В першу чергу будемо давати можливість грати їм.

- Багато хто із гравців говорять, що про вас в ним набагато краща думка чим про керівника клубу Віталія Детюка. Чому так?
- Олексійович вимагає результат. Він платить гроші. Я зі своєї точки зору розумію, що наприклад на хлопців, які не вміють грати у футбол кричати чи лаяти непотрібно. Це марна справа. Як дитина може навчитися грати у футбол, якщо немає повноцінних умов для роботи, розкриття таланту. Олексійович імпульсивний, у нього своя точка зору. Ми вже з ним сперечалися щодо цього вже багато разів. На його думку відразу після гри «по гарячим слідам» потрібно розбиратися з футболістами. Я вважаю що такого не потрібно робити. Кожний футболіст розуміє ці «розбирання після гри» по своєму. Один може правильно зрозуміти, а інший покаже свої нерви (як до речі в більшості випадків буває) та не буде взагалі грати. А потім треба шукати спільну мову з людиною. Всі ми не святі, в кожного є свої недоліки. Тому його (Детюка) так сприймають в колективі.
Мені в цьому плані краще. Приїхав, потренував, посовітував…Все, що стосується грошей, роз’їздів, інших питання – це вирішує Олексійович. Йому складніше в цьому плані. Тому так інколи виходить. Покричав, а вже через деякий час може і «по головці погладити». Це чисто людський фактор.
Я наприклад в свій час також не любив, щоб на мене кричали. Але якщо і кричали, то я робив виводи для себе з цього. Якщо хочеш, що на тебе не кричали – потрібно не доводити ситуацію до цього. Тоді й ніхто не буде кричати.

- Хто буде капітаном в команді в цьому сезоні?

- Сергій Лупінос на даний момент є гравцем "Колоса". Він зараз справжній капітан команди. Тому це питання не обговорюється.

- Місцеві уболівальники досить часто говорять, що "Колос" стає "кременчуцькою" командою. В заявці у попередньому році значилося чимало "легіонерів"…


- Замість того, щоб дивитися заявку, краще дивіться на футбольне поле. Хто був на футбольному полі з Кременчука (я не беру до ували молодіжну команду, тому що без молодих кременчужан нам було б складно в попередньому сезоні)? Лупінос та Михайлик! Крім того були ще Немченко та Слинько (воротар з Полтави).
Якщо ми «не довіряємо своїм», то про що говорити за інші команди?! Якби у нас була команда хоч на половину складена з легіонерів, то ми були б точно не десятими в минулому сезоні, а були б набагато вище в турнірній таблиці.
Я згідний повністю грати місцевими гравцями, але якщо вони будуть на одному високому професійному рівні. Кому це не подобається – нехай приїдуть сюди та скажуть мені. Нехай ті люди привозять своїх футболістів. Вони будуть приїжджати на матчі? Команді постійно необхідні 2-3 досвідчених футболіста, тому що молоді хлопці повинні у когось набиратися футбольного розуму.


- В свій час ви пограли за "Ворсклу". Зараз слідкуєте за своєї колишньою командою?

- Ну, звісно. В крайньому разі - коли є вільний час. Буває, коли у мене тренування, то матчі не виходить дивитися. На матчі не їжджу, але по телевізору дивлюся обов'язково. Своя ж команда. Рідна…

- Не сумуєте за нею?

- Часу вже пройшло достатньо. Люди там змінилися. Коли йдеш з команди, знаєш хлопців, які там працюють - то звісно сумуєш. А потім все проходить. В пам'яті залишаються приємні спогади про проведений в команді час. Роки невпинно летять. Зараз по дітях більше починаєш сумувати. Ну, звісно, при першій ліпшій можливості стараюся зустрічатися зі своїми колишніми одноклубниками в Полтаві, Кіровограді, Запоріжжі, згадуємо минуле. А сумувати тепер вже немає часу.

- Якби вам випав шанс по новій пройти свій футбольний шлях, яку б команду ви б вибрали - "Ворсклу" чи "Кремінь"?

- Я б нічого не змінював. "Кремінь" для мене - найрідніша команда! У Кременчуці я повністю розкрився як футболіст, заграв на високому рівні. А вже потім були Полтава та всі інші. По дрібницях, може, щось би і змінив, але в цілому - все залишив би так, як є. Я задоволений своїм футбольним життям. І світ побачив, і чомусь навчився. Жаліти мені нема про що.