В Кобеляках на міському кладовищі встановили пам'ятник Миколі Касьяну

Минулого тижня в Кобеляках на міському кладовищі на могилі видатного земляка, лікаря від Бога, рятівника багатьох тисяч людей Миколи Андрійовича Касьяна на кошти родини був встановлений пам'ятник.
Фотографії ви можете переглянути тут та тут.
Мико́ла Андрі́йович Касья́н (10 квітня 1937, Бережнівка — 28 жовтня 2009, Кобеляки) — український лікар-остеопат, академік Української академії наук, Заслужений лікар України, Народний лікар СРСР, родоначальник мануальної терапії в СРСР та Україні, підполковник медичної служби запасу, меценат. Його ім'я було занесено в Книгу рекордів Ґінесса (1993 року).
Народився 10 квітня 1937 року в селі Бережнівка Кобеляцького району Полтавської області в селянській родині. Батьки — Андрій Іванович Касьян та Наталя Порфирівна Касьян.
1960 року закінчив Харківський медичний інститут. З травня 1960 по червень 1961 року працював заступником головного лікаря Товстенського району Тернопільської області. З червня 1961 по квітень 1964 проходив службу в армії (МООП Целіноґрадської області, Казахська РСР).
У 1964—1969 роках займав посаду головного лікаря Верхньодніпровської районної санітарно-епідеміологічної станції Дніпропетровської області.
З 1970 по 2002 працював лікарем Ліщинівського психоневрологічного будинку-інтернату Кобеляцького району Полтавської області.
Миколу Касьяна неодноразово вибирали депутатом Верхньодніпровської та Кобеляцької міських рад. 1989 року його було вибрано народним депутатом СРСР, а також членом президії Всесоюзного Фонду милосердя і здоров'я.
Вийшовши на пенсію 2003 року, продовжив приймати пацієнтів, лікуючи проблеми хребта. В останній рік життя через поганий стан здоров'я припинив приймати пацієнтів, роблячи виняток лише для дітей та немовлят.
Помер зранку 28 жовтня 2009 року в Кобеляках. Тут же й похований 30 жовтня 2009 року. У листопаді того ж року центральна вулиця Кобеляк була перейменована у його честь.
На жаль за життя Микола Андрійович не був удостоєний звання Герой України , незважаючи на порятунок великої кількості людей.
Олег Дубина

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Тіні забутих боїв

Журналістика - робота не для слабонервних...