"Ворскла"-"Динамо" 3:1. Вітер змін

Українська Прем’єр – ліга. Сезон 2010/11. 6 тур.
"Ворскла" (Полтава) - "Динамо" (Київ) 3:1 (0:0)
Полтава. Стадіон «Ворскла» ім.О.Бутовського. 15 000 глядачів. Оцінка поля - 4
Головний арбітр: Юрій Вакс (Сімферополь)
Асистенти: Игор Бицкало (Одеса), Олег Муравьов (Маріуполь)
Ворскла: Долганський, Даллку, Краснопьоров, Медведєв, Селін, Ярмаш (Єсін, 66), Чеснаков, Маркоскі (Оніка, 93), Кулаков, Громов, Сачко (Безус, 75).
Динамо: Бойко, Сілва, Бетао, Попов, Каддурі, Алмейда, Вукоєвич (Єременко, 85), Бертола, Гармаш (Зозуля, 46), Гусєв, Мілевський (Михалик, 84).
Голи: Сачко (47), Краснопьоров (83), Безус (91, з пенальті) - Алмейда (51).
Попередження: Чеснаков (49), Краснопьоров (58), Долганський (90) - Вукоєвич (14), Мілевський (39)

У Полтаві та області свято! «Ворскла» через 14 років після тепер вже легендарних 4:3 в 1996 році здобула другу свою перемогу над «Динамо». Після феєричної перемоги у Харкові полтавська команда зняла скальп ще з одного лідера чемпіонату.
Як же це вже давно було?! Наче нещодавно на стадіоні грали легенди клубу попереднього століття Шарій, Ковтун, Яремчук, Кислов, Хомин… Пройшли роки, змінилися гравці, подорослішали та посивішали вболівальники.
Молодим вболівальникам зараз вже нічого не скажуть прізвища тих футбольних легенд, які в сезоні 1996/97 роках «кували бронзу» тодішнього чемпіонату.

Мені вдалося зберегти до сьогоднішнього часу білет на матч 29 вересня 1996 року (на матч їздили мій батько та брат) . На жаль тоді мені не пощастило потрапити на матч, про що я й досі жалкую;( 14 років я дуже хотів побачити власними очима перемогу рідної команди над динамівцями. І слава Богу, 14 серпня 2010 року це сталося (хочеться вірити,що наступну перемогу над грандом вітчизняного футболу не прийдеться так довго чекати )…

Полтава жила цим двобоєм весь тиждень. Додавало гостроти в це протистояння переконлива перемога напередодні дублюючого складу полтавчан над своїми київськими однолітками 4:0.
Команди прибули на стадіон о 17:33 (час початку матчу – 19:00). Першими приїхали (на автобусі господарів) футболісти «Динамо» (для тих, хто не знає зазначу, що у полтавчан два практично однакових автобуса MAN Lion's Coach R07 ).
Більшість вболівальників, які чекали біля входу в стадіон, поглядами вишукували лише одного футболіста. Проте його не дочекалися. Капітана «Динамо» Андрія Шевченка навіть не було в запасі, тому що в цей час проходив вже звичне для себе медобстеження спини в Німеччині (за іншою інформацією йому просто дали відпочити перед «Аяксом»). Як виявилося потім, саме капітана дуже не вистачало цього футбольного вечора динамівцям.

За декілька хвилин приїхали господарі. Тут все без змін. Павлов як завжди першим вийшов з автобуса та на просто реактивній швидкості влетів у відчинені двері входу в стадіон. Незважаючи на погану футбольну прикмету коучу полтавчан бажали лише одного…удачі!:)
Після чого всі охочі, хто хотів особисто привітатися з «біло-зеленими» стали в лінію та вітали своїх гравців. На цьому передматчева частина футбольного дійства закінчилася,і тому фани та прості вболівальники почали збиратися біля входу на свої сектори.
Слід зазначити, що кобеляцький футбольна спільнота була представлена на матчі гравцями, тренерами та простими вболівальниками команд з Кобеляк , Біликів, Дрижиної Греблі, Іванівки та інших населених пунктів, які в цей день полишили свої справи, щоб приїхати в обласний центр на футбол.

Переможний склад полтавської команди в порівнянні з попереднім туром Павлов прогнозовано залишив без змін. У Газзаєва ситуації була дещо інша. У рамці з'явився Бойко (мені перед матчем чомусь хотілося, щоб в рамці столичної команди дебютував Коваль). У центрі захисту до Бетао додався Алмейда, ліворуч новачок Попов, праворуч Сілва. Опорного півзахисника грав Вукоєвич, праворуч з'явився Олег Гусєв, ліва бровка була віддана Каддурі, на позиції плеймейкера грав Бертольдо, попереду діяв Мілевський, а під ним - Гармаш. Окрім появи в основі Алмейди, Гусєва і Каддурі впадало в око відсутність Шеви.
Андрій в теперішньому «Динамо» виконує роль такого собі футбольного реактора, який тягне всіх за собою. Капітана не було – нікому було тягнути вперед. Ви спитаєте, а що ж Мілевський? Артем якось інертно провів поточний матч, як результат він був мало помітний на полтавському полі (можливо це було зв’язано з тим , що проти нього частенько діяв Сачко),а вже наприкінці матчу був взагалі замінений на Михалика.

Як тільки розпочався матч «Ворскла» нав'язала гостям пресинг по всьому полю, тому в першому таймі гра була в основному досить рівна. Гості могли забити швидкий гол, але на 8-й хвилині Каддурі, пробиваючи з непоганою позиції, потрапив у захисника. Ворскляни відповіли через 12 хвилин. Ярмаш метрів з 20-ти пробив прямо в руки Бойко. Десь в середині першого тайму Громов та Кулаков помінялися флангами, і тепер активність «головного флангу» «Ворскли» виходила з лівого бровки. Кулаков до кінця тайму на новій позиції виконав кілька небезпечних прострілів в штрафний майданчик. Але в першому з епізодів Громов з гарної позиції пробив вище, а в другому з ударом забарився Чеснаков. Полтавська команда в цей час взагалі ні в чому не поступалася більш маститому опонентові, а в деяких епізодах навіть виглядала краще. Плюс до цього «біло-зелені» вболівальники все голосніше почали підтримувати своїх.

Команди по черзі контролювали м'яча, але вкрай рідко завдавали ударів. Тим не менше було на що подивитися. По справжньому перший гострий момент уболівальники побачили на 37 хвилині, коли Громов з вигідної позиції пробив вище воріт. А за 5 хвилин вже динамівці могли забити: на підступах до штрафного Мілевський заробив небезпечний штрафний, але удар Гусєва вийшов трішки неточним. До кінця першого тайму на полі нічого не змінилося. Футболісти «Ворскли» в підтрибунне приміщення йшли під оглушливі оплиски. Таку підтримку місцевої команди зараз можна побачити лише на матчах з «Динамо» та іншими грандами вітчизняного футболу. А що б було б, якби наприклад на наступний матч з «Севастополем» прийшло 15 – 16 тисяч глядачів? Якщо не знаєте, як грається в таких матчах, тоді спитайте Кислова та Ко, які у них були враження, коли на матч з «Нивою» (Тернопіль) у 1996 році прийшло навіть більше вболівальників, чим в суботу на «Динамо»?!
Газзаєв напевно у перерві провів досить емоційну розмову зі своїми гравцями, тому що «Динамо» з перших секунд другого тайму великими силами понеслися вперед, але незважаючи на це рахунок в матчі відкрили ворскляни. На 47 хвилині Селін подав зліва у штрафний, де Сачко головою у притул розстріляв Бойка . Василь забиває свій 5 гол у чемпіонаті (тепер він став одним із лідерів бомбардирських перегонів).

Переможний для господарів рахунок протримався лише 5 хвилин. Долганський невдало зіграв на виході після навісу зі штрафного і Алмейда головою несильним ударом вразив порожні ворота. Відчувши запах ворсклянської крові кияни заграли набагато активніше. Хоч небезпечних моментів гості не створювали, але тиск на ворота Долганського створили такий, що здавалося «все йде до голу». Але оборона господарів грала дуже чітко , без помилок. Десь на 72 хвилині вже неозброєним оком стало помітно, що динамівці відчутно втомилися. «Ворскла» все частіше стала турбувати гостей своїми атаками.
Павлов випускає на поле Безуса. Він замінює Сачка, який йде на лавку запасних під гучні оплески. А полтавчани тим часом повністю взяли гру під свій контроль, і на 84 хвилині забивають другий м'яч. Це Краснопьоров точним ударом в кут воріт змусив капітулювати Бойко - 2:1. Динамівцям понеслися рятувати матч. Втім навала на ворота Долганського результату гостям не принесла. А ось на 90 хвилині кияни пропустили контратаку ворсклян, яка завершилася фолом Бойка в своєму штрафному на Маркоскі. Пенальті! Безус розводе кіпера гостей та смугастого по різних кутах - 3:1!

До закінчення матчу динамівці просто догравали матч. Фінальний свисток сповістив про другу історичну перемогу ворсклян над «Динамо». 14 років Полтава чекала на неї…
Вже після матчу у роздягальні ворсклян (та біля неї) були обійми, поздоровлення та святкування. Журналісти вітали футболістів та тренерів (та один одного), ті в свою чергу дякували за підтримку. Одним словом було велике СВ’ЯТО!!!
P.S. В цей день у мене мабуть видався один із самих вдалих днів в якості журналіста за весь час моєї праці. І питання на прес-конференції задав («Ворскла» лише другий раз обіграла «Динамо». Коли команда була краще, 14 років тому чи зараз?), і фотографії вийшли досить вдалими, і Петровичу вдалося особисто подякувати…одним словом…побільше б таких вдалих матчів та перемог! «Ворскла» перемогла «Динамо»! Треба було щось змінювати, тому що 14 років – це забагато. Почастіше б такого…вітру змін.
P.S.S. Написав так пізно статтю, тому що був досить сильно загружений роботою.(
Фото з матчу як завжди додано у фотоальбом "Vorskla".



Олег Дубина